Чи зможе МКС стати дієвим інструментом проти агресії РФ, залежить від України
Анексія Криму, конфлікт на сході України: міжнародне товариство запевняє, що Росія – найбільший порушник міжнародного права за останні півстоліття. Але офіційне правосуддя працює на основі чітких доказів порушення міжнародного гуманітарного права, тому саме збір, документування та збереження доказів мають вирішальне значення у встановленні правосуддя. Саме цим займається правозахисна організація Truth Hounds. Її документатори їздять збирати докази на окуповані території і передають звіти в Міжнародний кримінальний суд (МКС). Нещодавно організація передала Офісу Прокурора МКС черговий пакет свідчень про злочини проти людяності в окупованому Криму і підготувала для передачі звіт про утиски представників релігій, відмінних від московського православ’я в окупованих Криму та окремих територіях Луганської та Донецької областей.
З юристом – аналітиком Truth Hounds Дмитром Ковалем ми поговорили про збір доказів воєнних злочинів, про те, як саме працює Міжнародний кримінальний суд і як швидко можна очікувати його рішення по ситуації в Україні.
-Чи можна казати сьогодні, що Міжнародний кримінальний суд для України є дієвим інструментом протидії російській агресії?
-МКС з’явився у 1998 році, тоді був підписаний Римський статут, він чотири роки чекав достатньо ратифікацій (завірень сторін, що вони будуть виконувати його рішення), щоб можна було створювати цей суд. У 2002 році ця кількість ратифікацій була досягнута, з цього часу почалася робота над формуванням самого суду. Трохи згодом почалися перші розслідування у цьому суді.
Цей суд покликаний розслідувати злочини чотирьох типів:
– воєнні злочини;
– злочини проти людяності;
– злочини геноциду;
– злочини агресії.
МКС розслідує злочини щодо фізичних осіб, а не держав. Суд не націлений на протидію агресії якоїсь конкретної країни, а на те, щоб притягати до відповідальності виключно осіб та індивідуумів, які скоїли найбільш серйозні порушення міжнародного права.
МКС точно не буде займатись оцінкою політичних дій Росії. Він зможе притягати до відповідальності осіб, які винні у скоєнні злочинів, навіть якщо вони є громадянами РФ і скоїли ці злочини на території України. Територіальна юрисдикція у цього суду є щодо всіх подій, що відбуваються в Україні, включно з окупованими частинами. Чи буде він дієвим інструментом, залежить від того, чи зможе України скористатись тими рішеннями, що будуть прийняті згодом, наскільки ті індивідуальні покарання будуть символічними для сторін для зменшення рівня агресії, не повторювання цих дій
– 30 червня 2019 року набирає чинності частина 6 ст. 124 Конституції, за якою Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС) на умовах, визначених Римським статутом. Що це для країни означає?
-У 2014 року Україна знову повернулась до питання Римського статуту, який підписала у 1998 році, робила спроби його ратифікувати, але так і не зробила цього. Конституційний суд тоді на запит Леоніда Кучми визнав ратифікацію неконституційною, і питання було відкладене. А у 2014 році Україна ситуативно – Ad hoc – захотіла поширити юрисдикцію МКС на злочини, які були скоєні на Майдані, а згодом – на злочини на окупованих територіях. Це визнання Ad hoc означає, що Україна не приєднується до Римського статуту, не є повноцінним учасником діалогу щодо МКС, а лише визнає його юрисдикцію.
І тоді постало питання, чому склалася така ситуація, адже ми визнали юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, мали б набути повноцінного членства, стати країною, яка ратифікує Римський статут. Але після постановки такого питання, з’явились новини з викривленим розумінням суті: що ратифікація може негативно вплинути на ситуацію в Україні, що МКС нібито через інформацію від РФ буде притягати до відповідальності українських військових. Але це абсолютно не відповідає дійсності, тому що самим визнанням юрисдикції Україна сама сказала: «судить, кого хочете, ви визначаєте, кого потрібно судити, а не ми». Коли дискусія про ратифікацію знову виникла, компромісом стало внесення відтермінування у Конституцію: сказано, що після червня 19 року можна буде ратифікувати. Тепер у нас така можливість є, але чи відбудеться ратифікація – питання до ВРУ.
-Нагадайте, як у МКС визначають конфлікт в Україні? І міждержавний, і внутрішньодержавний?
-МКС тільки звучить як одна інституція, але це суд, який складається з кількох підрозділів: офіс прокурора, який здійснює попередню оцінку ситуації в України, є сам суд – судді, які приймають рішення, винна чи невинна особа у скоєнні злочину, повинна справа далі рухатись чи ні. Офіс прокурора в щорічних звітах відзначає, як просувається попередня оцінка ситуації в Україні. В цих звітах офіс прокурора й каже, що є конфлікт міжнародного характеру – з моменту окупації Криму.
Щодо Донбасу він каже, що це конфлікт, у якому є частини і міжнародного, і неміжнародного збройного конфлікту. Прокурор далі вивчає, чи можна весь цей конфлікт вважати міждержавним. По суті це означає, що по частині епізодів у прокурора немає сумнівів, що РФ повноцінно залучена до військових дій. В деяких епізодах є певні сумніви, там можливий неміжнародний збройний конфлікт. Проте прокурору потрібно далі вивчати ситуацію, наскільки Росія встановлює загальний контроль.
-Але тривати це може нескінченно довго?
– Справи там справді слухаються нешвидко. Хоча Україна вперше звернулась у 2014 році, до цих пір ведеться попередня оцінка ситуації – навіть не почалося повноцінне слідство. Тому важко сказати, коли прокурори закінчать попередню оцінку та звернуться до суду для авторизації повноцінного розслідування. Ще більше питання, коли прокурори будуть мати повноцінно підготовлену справу й перейдуть до слухання. Важко спрогнозувати.
-Не так давно Гаазький трибунал щодо колишньої Югославії виніс вирок Ратко Младичу, колишньому командувачу армії боснійських сербів, якого було засуджено до довічного ув’язнення. Тут правосуддя здійснилося через 21 рік після подій.
-Я думаю, що некоректно порівнювати трибунал по Югославії та МКС, тому що там суд був створений для розслідування у конкретній країні, а МКС займається всім світом, в портфоліо суду дуже багато справ, не такий великий штат офісу прокурора, вони не сконцентровані на конкретній ситуації, тобто кардинально відрізняються ситуації і інституції.
Я б сказав, що більш ілюстративною є справа Грузії, розгляд якої розпочався у 2008 році, 8 років тривало до повноцінного розслідування, скільки до рішення – важко сказати.
Але треба зазначити, що Міжнародний кримінальний суд – це не лише конкретні рішення, це стимулювання позитивної комплементарності – стимулювання національних органів діяти. Щоб не МКС вступався, а діяли національні органи. Скажімо, МКС комунікує з ГПУ щодо тих ситуацій, які розслідує, і вказує, що деякі ситуації могла б розслідувати українська сторона, або запитує, чи знає країна про окремі випадки, чи буде ефективно розслідувати їх. ГПУ такі звернення проігнорувати не може, і не зацікавлена, щоб країна псувала репутацію. Крім того, МКС помагає здійснювати геополітичний тиск на РФ, чітко дає сигнали, що авторитетна інституція, яка здійснює незалежний розгляд ситуації, не вважає ситуацію в країні «громадянською війною».
-Але ж Росія не визнає юрисдикцію МКС
-Не визнає. Вона підписала статут, але не ратифікувала. Остаточний розрив відбувся після рішення по ситуації у Грузії, сьогодні Росія не буде співпрацювати з МКС.
Проходження національного рівня розслідування необов’язкове. Україна досить чітко сигналізує, що певними справами на національному рівні вона займатися не буде. Наприклад, справами, які стосуються вищого військового керівництва РФ. Такими справами теоретично міг би зайнятись Міжнародний кримінальний суд.
–Пару років тому ми записували інтерв’ю з тодішнім керівником Truth Hounds Ярополком Бринихом, який розповідав, що на той момент з українців майже ніхто не чув про МКС. Зараз ситуація змінилась?
-Важко говорити, бо немає серйозного дослідження, але у мене є індивідуальне бачення: люди знають не так багато про МКС, знання часто протирічать суті міжнародного кримінального суду. Але наша ситуація не дивна, так у багатьох країнах відбувається. Роботу суду не так часто показують у медіа, журналісти згадують про МКС як про трибунал у Гаазі, що не є правильним. Тому трохи викривлена картинка у пересічного українця.
Коли ми збираємо докази, ми пояснюємо, чим є МКС, не даємо обіцянок, що розслідування змінить життєву ситуацію сьогодні-завтра, але документування доказів впливає на ситуацію на системному рівні. Навіть не через рішення МКС, а взаємодію за національними органами, через те, що вони переймають вищі стандарти розслідувань, які використовуються у суді, через появу комунікаторів, які фіксують воєнні злочини. Це має і терапевтичний ефект, бо свідкам важливо, щоб їх почули.
-Нещодавно ви передали новий звіт у МКС про переслідування громадських активістів в Криму. Що зібрано у вашому черговому звіті, які порушення міжнародного гуманітарного права ви змогли зафіксувати?
-Ми готуємо комунікації для МКС – документи в зручному для суду форматі з первинними даними, свідченнями свідків, фото та відеодоказами. І другий продукт – звіти, які продукуються для інформування суспільства та міжнародних партнерів. Кілька звітів ми об’єднуємо в одну комунікацію та подаємо до суду. Наприклад, після кожного візиту у Крим ми робимо звіт. Тобто, вже великий обсяг інформації зібраний.
Звіт про Крим (є результатом спільної роботи організацій Truth Hounds, IPHR, КримСОС та Helsińska Fundacja Praw Człowieka) ми написали після останньої місії на півострів після хвилі затримань у березні. Майже всі 26 заарештованих були пов’язані або брали участь у діяльності «Кримської Солідарності» – асоціації членів родин та представників кримських політичних в’язнів та зниклих осіб, члени якої моніторять судові засідання, транслюють онлайн дії де-факто правоохоронних органів, надають юридичну допомогу та підтримку заарештованим та їхнім родинам. Всіх 26 заарештованих обвинувачують в участі у діяльності Хізб ут-Тахрір.
Боротьба з Хізб ут-Тахрір – насправді привід затримувати незручних людей, це публічна демонстрація сили, ці затримання мали на меті ліквідувати «Кримську Солідарність» та змусити мовчати кримськотатарських активістів. До того ж, уявна загроза тероризму створюється задля ізолювання кримськотатарської громади та стимулювання підтримки владних репресій немусульманським населенням.
Truth Hounds у звіті дає у звіті рекомендації Міжнародній спільноті: продовжувати накладати санкції на приватних осіб та організації, які відповідальні за серйозні порушення прав людини в Криму, а також закликати російську владу до звільнення всіх кримських політв’язнів; прокурору Міжнародного кримінального суду: включити ці арешти до компетенції попереднього розгляду щодо України та якнайшвидше вимагати дозволу на повне розслідування.