Що не так з концепцією реформи судоустрою?

20.11.2019

Бюро судової їнформації вже писало про новий закон під номером 1008, яким Володимир Зеленський обіцяє перезавантаження судової системи країни. Як відомо, у найближчий час планується перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів, оновлення (але не повна зміна) складу Вищої ради правосуддя, створення етичної комісії із міжнародними експертами. За словами активістів, це лише 50% від необхідних змін.

Наразі активно працює робоча група з судоустрою Комісії з питань правової реформи при Президентові України. 18 листопада на засіданні комісії було взято за основу Концепцію удосконалення законодавства про судоустрій.

При чому, з Концепції прибрали пункт про створення окремої вертикалі адміністративних судів. Пропонувалося утворення Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції при розгляді адміністративних справ за участі центральних органів влади. А також видокремлення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду як суду апеляційної інстанції.

За словами експертів Фундації DEJURE, багато із положень Концепції є дискусійними. Крім того, деякі положення пропонують скасувати позитивні зміни, які за останні роки відбулись у судовій владі.

“Концепція містить ряд положень, що не тільки не удосконалюють чинне регулювання, але й пропонують скасувати позитивні зміни останніх років. Судячи з обговорення на робочій групі, не всі її члени підтримують такі “новації”. Тому сподіваюсь, що їх вилучать із документі під час його доопрацювання”, – вважає адвокаційний менеджер Фундації DEJURE Степан Берко.

Юристи DEJURE звертають увагу на окремі пункти Концепції:

  • Пункт 5: “Удосконалення законодавчого регулювання статусу, порядку формування та організаційно-правових засад діяльності Громадської Ради Доброчесності, включаючи порядок оскарження її висновків”.
Що з цим не так?
Положення занадто загальне та широке, воно абсолютно не дає відповіді на запитання, що саме не так з Громадською радою доброчесності (ГРД) і що потрібно зробити. І це насторожує, оскільки таке “удосконалення” може означати як запровадження нової процедури формування ГРД, яка зробить її політично залежною, так і необов’язковість її висновків. До того ж, пропонується розробити “порядок оскарження висновків ГРД”, – вочевидь, йдеться про судовий перегляд рішення. Проте, ГРД є допоміжним органом Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка й ухвалює остаточне рішення щодо призначення судді. Тому, доцільність судового перегляду висновку ГРД є доволі сумнівною.
  • Пункт 12: “Зарахувати науковий ступінь, здобутий у військовому вищому навчальному закладі та науковий стаж для кандидатів на посаду судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду”.
Що з цим не так?
Одним із завдань судової реформи було і залишається оновлення суддівського корпусу. Саме тому науковцям і адвокатам була відкрита можливість поповнити ряди суддів. Ця можливість, однак, не поширюється на науковців з так званих “поліцейських ВИШів” і це не випадково. Адже зважаючи на специфіку таких закладів, зокрема їхню залежність від виконавчої влади та чітку ієрархічність, рівень наукової дискусії та свободи у них є значно обмежений. Вивчення та дослідження права у таких вишах досі здійснюється за радянськими лекалами, які ключову роль віддають державі, а не людині і її правам. Саме тому відкриття шляху у вищі суди науковцям з військових вишів не зможе привести до нової якості правосуддя в Україні.
  • Пункт 14: “Впровадити інструмент відкликання (повернення) суддів з відставки”
Що з цим не так?
Одним з небагатьох досягнень судової реформи в частині очищення судової влади був вихід у відставку 1500 суддів. Ці судді не захотіли проходити первинне кваліфікаційне оцінювання, яке вимагало подання декларацій доброчесності та родинних зв’язків, підтвердження професійного рівня, необхідності доведення законності набутого майна Тепер, вочевидь, ці судді, перечекавши “темні часи кваліфікаційного оцінювання”, хочуть повернутись на свої посади. А це означає, що навіть той незначний прогрес, який ми отримали, має всі шанси бути знівельованим.
  • Пункт 15: “Запровадити відповідальність за публічну критику судового рішення, яке набрало законної сили, з боку посадових осіб чи представників публічної влади (адвокатів)”.
Що з цим не так?
Жодним чином не дається визначення терміну “критика судового рішення”. Тому неможливо встановити чітку межу між коментуванням рішення і його критикою. Критикувати, вочевидь, пропонують заборонити і немотивовані та незаконні рішення. В умовах кричущої недовіри до судової системи така норма суперечить здоровому глузду.
Tags: , , , ,