Христо Грозєв: Стратегія «ихтамнет» обернулася для Кремля проблемою: російські силовики не отримають імунітет

Висунення звинувачень на адресу вищого військового керівництва Росії — лише питання часу. Це стало зрозуміло під час процесу у справі MH17 в Окружному суді Гааги. Стратегія Росії, яка полягає у запереченні присутності армії РФ у конфлікті на Донбасі обернулася проти неї самої.

Про це пише журналіст-розслідувач групи Bellingcat Христо Грозєв на сайті The Insider.

Бюро судової інформації наводить публікацію українською та російською мовами.

Під час захоплюючого судового процесу в Гаазі, де слідчі демонстрували експерименти з вибухами ракет «Бука», супутникові знімки з місця пострілу по «Боїнгу» і несподівані покази нових свідків, багато спостерігачів пропустили юридичні аспекти цієї кримінальної справи, які виявилися не менш цікавими. А для деяких високопоставлених силовиків і чиновників, таких як Бортников (Олександр Бортников — директор ФСБ Росії, — БСІ) і Шойгу (Сергій Шойгу, міністр оборони РФ, — БСІ), вони можуть мати дуже серйозні і неприємні наслідки.

Протягом цього тижня обвинувачення не тільки продемонструвало результати кропіткої роботи по збору доказів, що тривала 6 років, але і вперше дало уявлення про те, які правові аргументи воно планує використовувати на наступному етапі. Деякі з цих аргументів вплинуть не тільки на нинішніх чотирьох обвинувачених, а й на будь-якого з майбутніх обвинувачених вище по командному ланцюзі (а вони, як уже дали зрозуміти прокурори, будуть).

Військовий чи цивільний літак — не має юридичного значення

Один з найбільш важливих юридичних аргументів слідства полягає в тому, що при звинуваченні у вбивстві не має значення, який літак став мішенню: цивільний або військовий. Відповідно до голландського кримінального законодавства (і справа розглядається відповідно до нього за згодою всіх членів Об’єднаної слідчої групи), основним злочином в цьому випадку є постріл по літаку.

Стаття 168 Кримінального кодексу Нідерландів говорить, що збивати літак — злочин, і не важливо був він військовим чи цивільним.

Якщо, вчинивши цей злочин, ви стали причиною загибелі людей, значить, ви також скоїли вбивство — ст. 289 голландського Кримінального кодексу. Який літак був мішенню — цивільний або військовий — має значення лише для тяжкості покарання, оскільки цивільний рейс перевозить зазвичай більше людей. Але не існує сценарію, при якому намір збити будь-який літак не ставить на меті вбити хоча б одну людину.

Ця лінія юридичних аргументів, якщо вони будуть прийняті судом, означає, що підозрювані не зможуть захистити себе словами «ми не знали, що «Бук», який ми просили, отримали, допомогли перевезти і сховати, буде використовуватися для збиття саме MH17. Лінія захисту могла б будуватися на тому, що вони планували використовувати «Бук» не для стрільби по літаках, а, наприклад, для того, щоб стримувати польоти. Але з огляду на безліч телефонних перехоплень, які доводять, що ці четверо підозрюваних хотіли саме збити літак — і були щасливі, коли це сталося, — робить такий захист неможливим.

Тут важливо зазначити, що відмінність між наміром обстріляти військовий або цивільний літак відсутня тільки тоді, коли обвинувачені не користуються імунітетом комбатантів (учасників військових дій). Якби вони такий імунітет, їм було б достатньо довести, що вони цілилися саме у військовий літак і доклали достатньо зусиль, щоб не помилитися з мішенню.

Читайте також:

• Прокуратура Нідерландів: обвинувачені у справі MH-17 не можуть розраховувати на імунітет комбатантів

Імунітет учасників військових дій

Все це підводить нас до другого ключового юридичного аргументу, який обвинувачення докладно представило на цьому тижні. В теорії, це стосувалося тільки того, чи може обвинувачений Олег Пулатов, єдиний з чотирьох підозрюваних, юридично присутній на процесі, претендувати на імунітет від кримінального переслідування як учасник військових дій, адже під час війни «помилки трапляються». На практиці висунення такого звинувачення мало важливі політичні і правові наслідки для російської держави, а також для ключових військових та інших посадових осіб, які на наступному етапі розслідування можуть бути визнані винними в організації поставки «Бука».

Відповідно до Женевської конвенції підозрювані могли б отримати імунітет від відповідальності за (помилково) збитий MH17 за певних конкретних умов.

Такий імунітет надається тільки регулярним збройним силам держави, що бере участь в міжнародному військовому конфлікті, але може бути зроблений виняток для «ополченців і добровольців». Очевидно, що під час пострілу ніхто з чотирьох підозрюваних ні активним членом регулярних державних збройних сил, оскільки так звана «ДНР» не є державою, визнаною будь-якою країною-членом ООН. Таким чином, вони могли претендувати на імунітет тільки відповідно до застереження про «добровольців».

Існує чотири критерії, які мають бути наявні в сукупності, щоб такий імунітет був наданий.

По-перше, даний злочин не має бути «злочином проти людяності» (crime against humanity). Якщо виходити з того, що обвинувачені цілилися в військовий літак і прийняли достатні запобіжні заходи, щоб не збити цивільний авіалайнер, — це не підпадатиме під поняття «злочин проти людяності». А ось цілитися в цивільний літак під час війни, наприклад, щоб потім звинуватити в катастрофі противника, — вже підпадало б під це поняття і позбавляло б імунітету.

Друга умова для імунітету — конфлікт повинен бути міжнародним. Сторона, яка претендує на недоторканність комбатантів, повинна воювати від імені іншої визнаної держави. Бойовик має діяти під контролем і від імені цієї іншої держави. Іншими словами, якщо український сепаратист з невизнаної «ДНР» збив MH17 і не був ланкою в російській військовій ієрархії, це було б злочином, вчиненим у локальному контексті України, і Женевська конвенція не застосовується.

Оскільки Україна передала своє право на переслідування обвинувачених в судовому порядку Нідерландам, цей злочин буде розглядатися так само, як і будь-який злочин, скоєний в Нідерландах.

Нижче ми ще повернемося до другого критерію, оскільки він має серйозні наслідки — як політичні, так і правові — для російської військової і політичної еліти.

Третій необхідний критерій недоторканності комбатантів полягає в тому, що підозрюваний має вести бойові дії в складі загону ополчення або добровольців, які мають сувору внутрішню дисципліну і командувача офіцера, що необхідно для запобігання актів беззаконня і порушень прав людини.

Цей критерій, на думку звинувачення, не було дотримано ні у випадку Олега Пулатова, ні інших обвинувачених. Величезна кількість доказів — як зібраних JIT (Об’єднаною слідчою групою), так і отриманих від інших слідчих органів, таких як Управління Верховного комісара у справах біженців ООН (УВКБ ООН), — переконливо показує, що «армія «ДНР» брала участь в систематичних і спонтанних актах насильства, викрадала, катувала і вбивала цивільне населення, а також здійснювала інші злочинні дії, які не відбувалися б у військовому формуванні з суворою внутрішньою дисципліною.

Нарешті, четвертий необхідний критерій полягає в тому, що сторона, яка заявляє про таке імунітет, має легко ідентифікуватися як комбатант, тобто носити військову форму або іншим чином бути ідентифікованою як солдат або бойовик на момент скоєння злочину. Іншими словами: якщо ви хочете мати імунітет за дії під час війни, ви повинні відкрито заявляти про те, що є учасником цієї війни.

Для цих чотирьох підозрюваних цей критерій, ймовірно, дотримувався, але він може стати серйозною проблемою для тих, хто негласно діяв на Донбасі, виконуючи накази російського військового керівництва.

JIT: Росія веде війну з Україною

Слідчі JIT дали зрозуміти: вони зібрали достатньо доказів того, що війна на сході України була міжнародним конфліктом і що Кремль через свої збройні сили і служби безпеки не тільки підбурював, вербував, озброював, фінансував і контролював бойовиків. Він безпосередньо брав участь у війні, використовуючи артилерійський вогонь з російської території і посилаючи авіаційну і артилерійську підтримку в Україні. Це означає, що, якщо б всі інші умови були виконані, Пулатов і, можливо, інші троє обвинувачених могли б претендувати на імунітет. Однак для цього їм потрібно буде надати суду докази того, що вони діяли за дорученням Росії. Або самій Росії треба визнати, що ці чотири «сепаратисти» діяли від її імені.

З огляду на, що адвокати Пулатова самі підняли питання про можливий імунітет комбатантів, не можна виключати, що він може спробувати надати такі докази в суді. Це, втім, дуже малоймовірно, оскільки такий крок явно поставить під загрозу його особисту безпеку в Росії — чи то з боку уряду або інших «патріотичних сил», які можуть вважати такий крок зрадою. У тому, що сама Росія не визнає Пулатова та інших обвинувачених своїми «агентами», можна не сумніватися.

Куди важливіше те, що на цьому тижні голландська прокуратура офіційно заявила, що після 6 років розслідувань — а ніхто ніколи не проводив більш ретельного розслідування подій на Донбасі в 2014 році — вона знайшла незаперечні докази того, що Росія як держава брала участь у війні з Україною. Більш того, слідчі заявили, що всі ці докази були включені в матеріали справи, які стануть надбанням громадськості цієї осені.

Юридичний бумеранг доктрини «Ихтамнет»

Швидше за все, суд не надасть жодному з нинішніх чотирьох обвинувачених військовий імунітет. Однак висновки звинувачення про міжнародний характер війни на Донбасі, якщо і коли вони будуть підтверджені судовим рішенням, ймовірно, викличуть значні проблеми для людей, що знаходяться на верхівці російського владного ланцюга.

Обвинувачення вже оголосило, що буде розслідувати і висувати звинувачення проти екіпажу «Бука» і його командування, яке надало їм ракетну установку, наказало перейти кордон України і, в кінцевому підсумку, збити літак. На відміну від чотирьох обвинувачених, всі ці майбутні підозрювані, ймовірно, будуть членами російських збройних сил або ФСБ. Не існує сценарію, при якому комплекс «Бук», що належить 53-й Курській бригаді, був би наданий «ДНР» без навченого екіпажу.

Екіпаж «Бука», зазвичай складається з 2 лейтенантів і 2 або 3 солдатів або молодших офіцерів, досить імовірно, отримає недоторканність комбатантів. Прокурори вже визначили, що конфлікт був міжнародним, а значить вони були членами регулярних збройних сил під час пострілу. Вони також діяли відповідно до інструкцій своїх безпосередніх начальників і, ймовірно, їх можна було б упізнати як російських солдатів (принаймні два свідки звинувачення описували членів екіпажу як одягнених в уніформу, яка відрізнялися від місцевої форми «добровольців»).

Однак у міру того, як JIT буде просуватися вгору по ланцюжку військового командування, ці критерії будуть все менш застосовні. Кремль і Міноборони завжди категорично заперечували, що Росія є учасником війни, і заявляли, що російські збройні сили не перетнули український кордон. Отже, умова «відкритого і помітного участі у війні» не може застосовуватися до військового і політичного керівництва.

З іншого боку, зібрані докази — в тому числі сотні перехоплених телефонних дзвінків — доводять, що полковники і генерали, що знаходяться на військовій службі в ГРУ і ФСБ, контролювали потік зброї через кордон в липні 2014 року, і вже в червні 2014 року Міністерство оборони посилало військових кураторів, щоб контролювати місцевих бойовиків. Високопоставлений співробітник ГРУ — Олег Іванніков — особисто контролював перекидання через кордон іншого комплексу «Бук» за пару днів до пострілу по «Боїнгу» MH17. Як мінімум в одному з перехоплень, опублікованих JIT, місцеві бойовики згадують, що командна вертикаль з постачання зброєю доходить до Шойгу.

Таким чином, висунення звинувачень на адресу вищого військового керівництва Росії — лише питання часу. На відміну від нинішніх чотирьох обвинувачених, вони легко могли б отримати військову недоторканність, якби тільки вони і їх верховний головнокомандувач визнали себе учасниками війни. Але вони — і він — постійно це заперечують, і це само по собі робить імунітет неможливим.

Крім того, на відміну від чотирьох обвинувачених, політична ціна, яку Росія заплатить за такі звинувачення, буде набагато вищою. Одна справа, коли всіма забуті російські «добровольці», змушені до кінця життя не залишати територію Росії. Зовсім інша справа, коли вище командування Міністерства оборони і ФСБ (включаючи, можливо, і особисто Бортнікова і Шойгу) офіційно визнаються винними у вбивстві 298 цивільних осіб і потрапляють в список Інтерполу. Для європейської країни це буде безпрецедентним ударом по репутації.