Суд відпустив на свободу безхатька, якого присяжні засудили на довічне

Колегія суддів скасувала вирок, яким чоловіка засуджено до довічного позбавлення волі за умисне вбивство. Суд закрив справу, бо не побачив достатніх доказів для доведення вини та вичерпано можливості їх отримання.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня.

5 червня 2019 року Шевченківський суд у складі суддів Слободянюка, Мартинова і присяжних Пономарьової, Довніч та Чупіної засудили чоловіка до довічного позбавлення волі.

За матеріалами кримінального провадження, у жовтні 2014 року, ввечері, обвинувачений був в гостях у потерпілого, вживав із ним алкоголь. Виник конфлікт під час якого чоловік наніс знайомому численних ножових поранень, що призвели до смерті. Наступного дня убивця начебто повернувся на місце злочину і забрав телефон потерпілого.

Обвинувачений вину не визнав і пояснив, що з убитим його влітку 2014 року познайомив товариш. Вони почали спілкуватися і він неодноразово приходив до покійного в гараж як випити, так і допомогти по роботі. Потім поїхав на заробітки в Одесу.

4 листопада 2014 року чоловік повернувся до Києва та направився до свого товариша, де вони вдвох випили, і він залишився у нього переночувати, а на наступний день до них увірвались працівники поліції, які почали його обвинувачувати у вбивстві. Чоловік запевнив, що вбивство та крадіжку він не вчиняв, а зізнатися на стадії розслідування його змусили працівники поліції під погрозою.

Втім, суд був вимушений виправдати чоловіка за епізодом про крадіжку телефона саме через недоведеність.

Але Шевченківський суд визнав винним його у вбивстві. В основу вироку було покладено показання обвинуваченого не в залі суду, а під час слідчого експерименту. Чоловік у 2003 році вже був судимий за умисне вбивство і відбув 10 років тюрми, а в грудні 2015 ще засуджувався до 3 років за крадіжку. Він офіційно не працює і не має постійного місця проживання. Також страждає на алкогольну залежність і деякі психічні розлади, пов’язані з цим, хоча дії свої усвідомлює. Відтак суд першої інстанції вирішив, що попереднє тюремне ув’язнення не призвело до перевиховання і особа заслуговує максимально суворе покарання – довічне позбавлення волі.

Підсудний та його адвокат Стороняк подали апеляцію, звертаючи увагу, що по справі не були опитані важливі свідки, не витребувані важливі документи і речові докази, не проведені експертизи та не перевірено його алібі.

В суді чоловік не визнав своєї вини у вбивстві та надав показання, які не були спростовані судом іншими доказами.

Якщо обвинувачений під час слідчого експерименту і визнав, що один раз вдарив жертву ножем в груди, то це не дає підстав вважати, що такі показання узгоджуються з даними, що потерпілому завдано не менше 31 колото-різаного поранення в різні частини тіла. Апеляційний суд вирішив, що перша інстанція не мала достатньо доказів, щоб визнати чоловіка винуватим. Крім того, можливість отримання таких доказів вичерпана. Тому суд ухвалив закрити справу і негайно звільнити чоловіка в залі суду.

Вирок скасувала колегія Київського апеляційного суду –  Новов С.О., Мосьондз І.А., Трясун Ю.Р.