Невідворотність покарання за російську агресію в Україні

Просто зараз на сході нашої України йде війна, а Крим окупований Російською Федерацією. І просто зараз на цих територіях порушуються закони та звичаї війни, тобто вчиняються воєнні злочини, злочини проти людяності.

Рано чи пізно настане момент, коли винні понесуть за це відповідальність. Для українців, постраждалих від агресії Російської Федерації, цей момент нещодавно став трішечки ближчим.

11 грудня 2020 року Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда оголосила про закінчення попереднього вивчення справи «Ситуація в Україні». На основі інформаційних повідомлень про факти вчинення злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які надходили від України, Канцелярія Прокурора дійшла висновку про можливість початку повноцінного розслідування.

Якби Україна вже ратифікувала Римський статут — провадження у справі вже було б відкрите після висновку Фату Бенсуди. Тепер же дозвіл на початок слідства ще повинна надати судова палата Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Цього рішення Україна чекала майже 5 років.

Ольга Скрипник, координаторка організації «Кримська правозахисна група»

Ольга Скрипник, координаторка організації «Кримська правозахисна група», яка брала участь у зборі доказів воєнних злочинів у окупованому Криму, розповіла що буде відбуватися зі справою «Ситуація в Україні» далі.

«Все, що відбувалося на попередній стадії, це була акумуляція та збір інформації, щоб зрозуміти, чи дійсно достатньо інформації, достатньо доказів злочинів. І потім вже буде розгляд, той самий трибунал, про який ми так часто говоримо. Але спочатку, як і в будь-яких судових процесах, буде стадія досудового розслідування. І саме на неї ми зараз чекаємо», — говорить Ольга Скрипник.

За час попереднього вивчення справи до Офісу Прокурора МКС органи прокуратури України спільно із правозахисними організаціями направили 15 інформаційних повідомлень про вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності на окупованій Росією території України. Дев’ять із повідомлень стосуються міжнародних злочинів у Криму, шість — на Донбасі.

Серед найрезонансніших подій на Сході, що мали ознаки воєнних злочинів, варто пригадати жорстоке вбивство місцевого депутата з Горлівки Володимира Рибака, збиття рейсу MH-17, коли загинуло 298 цивільних людей, обстріл Краматорська у лютому 2015 року, вбивство військового медика Миколи Ільїна і наруга над тілом загиблого. Катування та розстріли людей, які опинилися в полоні, зокрема, незаконно ув’язнених у катівні «Ізоляція».

За словами заступника Генпрокурора України Гюндуза Мамедова, національним слідством на Сході встановлено 160 незаконних місць несвободи та понад 3,5 тисячі жертв, з яких майже половина — цивільні. Воєнні злочини в окупованому Росією Криму також мають масштабність і системність. До них відносяться і порушення прав власності, примус до служби в армії країни-окупанта, пропаганда війни серед дітей, незаконне переміщення населення.

«Є дві групи злочинів, які розглядаються. Це воєнні злочини та злочини проти людяності. Дуже часто вони схожі. Наприклад, серед найбільш тяжких є умисне вбивство, катування, переміщення населення окупованої території Криму. Також це, серед воєнних злочинів, це примус цивільного населення Криму, наших громадян до служби в збройних силах Росії. Тут «Кримська правозахисна група» двічі передавала інформацію до Офісу Міжнародного кримінального суду. І серед злочинів проти людяності — депортація, про яку часто пишуть правозахисники», — каже Ольга Скрипник.

Ці та інші події мають ознаки саме воєнних злочинів, а перелік таких злочинів міститься в Римському статуті, за яким і працює Міжнародний кримінальний суд. Україна на сьомому році війни досі не ратифікувала Римський статут, однак визнала його юрисдикцію на своїй території щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності, вчинених у Криму і на Донбасі після початку російської збройної агресії проти України.

Ольга Скрипник в основних тезах пояснює, для чого потрібно ратифікувати Римський статут:

«У нас не відкрилося розслідування одразу, як має бути, якщо б у нас був ратифікований Римський статут. То цієї заяви Прокурора МКС було б достатньо для відкриття розслідування, реального, справжнього. Такоє ратифікація Римського статуту потягла б за собою зміни до кримінального, процесуального законодавства. Зміни для того, щоб наше національне законодавства відповідало міжнародному.

Також якщо ми повноцінний член суду МКС, то ми маємо права. Можемо впливати на рішення, брати участь у обранні людей, які безпосередньо виконують функції МКС. Зараз ми не можемо повноцінно брати участь у роботі всього МКС», — говорить Ольга Скрипник.

Варто зазначити, що для Міжнародного кримінального суду не матиме значення те, що Росія у 2016 році відкликала свій підпис під Римським статутом і не визнає його юрисдикцію. Збройні конфлікти відбуваються на території України, а Україна визнала юрисдикцію МКС. Більше того, Міжнародний кримінальний суд не розглядає міждержавні позови — він судить конкретних воєнних злочинців, причому, з числа вищого керівництва, тобто, топ-політиків та вищих військових начальників. Хоча сподіватися на те, що Росія добровільно віддасть своїх воєнних злочинців в будь-якому випадку було б наївним. Однак якщо МКС видасть ордер на їхній арешт — його можуть затримати у тій країні, яка є учасником Римського статуту.

Що зараз має зробити Україна — то це, крім ратифікації Римського статуту, привести наше кримінальне право в гармонію з міжнародним в плані воєнних злочинів та злочинів проти людяности. Іншими словами — криміналізувати ці конкретні правопорушення.

Перед другим читанням до законопроекту були запропоновані критичні правки, які практично повністю знищували основну мету і завдання закону.

Приміром, пропонувалось не поширювати дію закону на події 2014–2015 років і запустити відповідальність за воєнні злочини лише в 2020 році. Однак Комітет Верховної Ради з правоохоронної діяльності рекомендував законопроект до прийняття без жодних правок.