Проміжне рішення ЄСПЛ та російські маніпуляції навколо нього

У четвер, 14 січня, з’явилася довгоочікувана новина: Європейського суду з прав людини визнав прийнятною для розгляду скаргу України про порушення прав людини в окупованому Росією Криму за незначним виключенням.

Цим проміжним, але першим переможним для України рішенням суд переходить до розгляду міждержавної скарги України проти Росії по суті.

«Наріжним каменем» у спорі стало визначення дати, від якої почався ефективний контроль Росії в окупованому нею Криму. Тобто, з якого часу Росія відповідальна за дотримання прав людини на території півострова, передбачених Європейською Конвенцією прав людини. Адже ЄСПЛ розглядає тільки ті скарги, які стосуються порушення норм, передбачених цією Конвенцією.

Україна вважає, що такою датою є 27 лютого 2014 року. Саме тоді спецпідрозділи ГРУ Росії захопили приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму, піднявши над ними прапор Росії. Тоді ж Верховна Рада Криму під дулами автоматів начебто проголосувала про проведення на півострові референдуму про незалежність і приєднання до Російської Федерації.

Росія погоджувалась визнавати свою юрисдикцію в Криму починаючи від 18 березня 2014 року, коли у Кремлі був підписаний так званий «Договір про входження» Севастополя і Криму до складу Російської Федерації. А потім ще зсунула дату ще на 3 дні. А до того, за версією Росії, їхні військові перебували в Криму відповідно до угоди з Україною і забезпечували «свободу волевиявлення» — так окупанти називають незаконний референдум 2014 року.

Однак позицію Росії сильно підірвав сам президент Путін, який набалакав у інтерв’ю стільки правди, що Суд прийняв їх за докази. Ось одна із заяв:

Власне, Європейський суд відмітив, що російські війська майже удвічі збільшили свою присутність у Криму: з приблизно 10 тисяч наприкінці січня 2014 року до 20 у середині березня.

Російський уряд не надав конкретні докази того, що в той час існувала загроза для військ, дислокованих на півострові.

Таким чином, ЄСПЛ став на сторону України у визначенні дати початку здійснення ефективного контролю Криму. І це важливо, оскільки саме в активний період було допущено велику кількість порушень прав людини, за які відповідальна Росія.

Тепер ЄСПЛ буде розглядати по суті кейси скарги. А саме:

• насильницькі зникнення та відсутність ефективного розслідування цих злочинів;
• катування та незаконні затримання,
• незаконне поширення законодавства РФ на всю території Криму,
• «автоматичне» введення громадянства РФ та захоплення приватних будівель,
• придушення неросійських ЗМІ,
• переслідування та залякування релігійних лідерів, які не належать до Російської православної церкви, захоплення храмів і церковного майна,
• заборона публічних зібрань, переслідування та незаконне затримання їх організаторів учасників,
• експропріація без компенсації майна цивільних осіб та
• приватних підприємств,
• утиски української мови та україномовних дітей у школах,
• обмеження свободи пересування між Кримом і материковою частиною України внаслідок перетворення адмінмежі у кордон Росії з Україною,
• дискримінація кримських татар.

Але щодо кількох заявлених у скарзі України порушень суд не знайшов достатніх доказів того, що вони були вчинені за адміністрування Росії, і не буде їх розглядати. Звідси і розпочинаються маніпуляції російських пропагандистських ресурсів та державних органів.

На оприлюднення рішення суду зреагувало Міністерство юстиції Росії. На сайті установи вийшло повідомлення повідомлення під заголовком: «ЕСПЧ сделал вывод о недоказанности ряда обвинений по жалобе «Украина против России (Крым)».

Маніпуляція перша — Мін’юст Росії замовчує те, що була визначена дата початку ефективного контролю Росії над Кримом від 27 лютого 2014 року, як це і вказувала у своїй скарзі Україна. У повідомленні немає жодного слова про це.

«Це означає, що рішення про проведення референдуму, як і сам референдум відбувався вже під контролем Російської Федерації, під дулами російських автоматів. Таким чином, це означає, що цей референдум ніяк не може сприйматися», — говорить адвокат, засновник проєкту JustCraft, Сергій Заєць. «Європейський суд зараз задав стандарт посилання на референдум. І кожного разу, коли він згадує референдум в тексті свого рішення, коли йдеться про подію, референдум завжди йде в лапках. Відповідно, це вже показує, що відбулася якась імітація. І не розглядається як волевиявлення народу».

Маніпуляція друга — акцентування уваги на нечисленних виключеннях, а не на більшості пунктів скарги України, які були визначені як прийнятні для розгляду.

Суду не вистачило доказів для доведення того, що вбивства окремих осіб, затримання іноземних журналістів у березні 2014 року та націоналізація власності українських військових могли свідчити про наявність адміністративної практики. Саме тому заява України проти Росії була визнана частково прийнятною.

«Ми бачимо, що лише підпункти певних 12 пунктів були визнані неприйнятними. І вага в них зовсім різна. Не можна вважати за одиницю кожен з цих пунктів. Йдеться про процедурну невідповідність. Тобто про те, що ці питання не можуть за правилами роботи ЄСПЛ розглядатися в міждержавних скаргах. Бо вони не досягли певного рівня системності, який дозволяє давати не індивідуальну скаргу, а вступати в гру уряду певної держави», — говорить Сергій Заєць.

Маніпуляція третя: Європейський суд з прав людини «відмовився розглядати питання про анексію Криму». На сайтах пропагандистських ЗМІ вийшли новини із заголовками про те, що ЄСПЛ не буде розглядати питання законності окупації Криму.

Цікаво, що новини з такими заголовками можна було писати ще з 2014 року, адже суд з прав людини в принципі не розглядає питання територіальної приналежності, агресії чи окупації. Він спеціалізується виключно на порушенні Європейської Конвенції прав людини. Питання законності «приєднання Криму до Росії не стосується справи Україна проти Росії, яка розглядатиметься ЄСПЛ. Більше, того — у позові України про це нічого немає. А якби було то суд би точно не взяв таку скаргу до розгляду.

«Таким чином маніпулювати можна дуже багато, бо можна придумати велику кількість питань, які не передбачені Європейською Конвенцією і так само стверджувати, що Європейський суд їх не розглядав», — каже адвокат Сергій Заєць.

До речі, окупанти вважають, що порушень прав людини та дискримінації в Криму немає. Ось цитата знову ж таки з «РИА Новости»:

«Украина и западные государства регулярно спекулируют на тему «нарушения прав» крымских татар в России. При этом благодаря возвращению полуострова в состав страны они получили права, свободы и возможности, которых у них не было в украинский период»

Що мається на увазі під отриманими правами та свободами у новині не пояснюється.

Тоді ми згадаємо про кілька показових епізодів так званих прав та свобод.

26 квітня 2016 року так званий «Верховний суд Криму», підконтрольний Росії, заборонив діяльність Меджлісу — єдиного повноважного представницького органу кримськотатарського народу. Щодо цього у 2017 році було навіть рішення Міжнародного суду ООН, яким суд зобов’язав Росію поновити діяльність Меджлісу, але країна-окупант вимогу не виконала.

Утиски кримських татар почалися одразу після встановлення Росією контролю над півостровом. 3 березня 2014 року був викрадений Решат Аметов, який вийшов на одиночний протест перед будівлею уряду Криму. Пізніше знайдений жорстоко вбитим.

27 вересня 2014 року в Білогірську були викрадені 19-річний Іслям Джеппаров, син активіста кримськотатарського національного руху Абдурешита Джеппарова, і його двоюрідний брат 23-річний Джевдет Іслямов.

Раз по раз кримськотатарські активісти отримують величезні, до 20 років, строки ув’язнень за релігійні погляди. В Криму мусульманам інкримінується терористична діяльність. Така практика продовжується і до сьогодні.

Маніпуляція четверта — перемоги для України немає.

Зараз на пропагандистських ресурсах розганяється історія про те, що підстав радіти проміжному рішенню в України немає, і це нічого не означає. Схожі вислови були і про санкції, які нібито не діють, і про те, що в суді Нідерландів не вдасться довести, що росіяни збили Боїнг, і так далі.

Так званий «прокурор Криму», призначений російською владою Олег Камшилов висловився з приводу рішення ЄСПЛ. По суті самого рішення він нічого і не сказав, читаємо тільки лозунги:

«Чтобы доказать нарушение чьих-либо прав, нужно сначала выяснить отношение человека к нарушенным правам. Если человек, который считает свои права нарушенными, никуда не обратился, то в публичном пространстве его права не являются нарушенными. В данном случае Украина «защищает» права лиц, у которых даже не спросили, нарушены ли их права», — сказав Камшилов.

Кримська справа — перший із чотирьох міждержавних позовів, поданих Україною в ЄСПЛ, який буде розглядатись по суті. А ще в суді перебуває понад сім тисяч індивідуальних позовів щодо порушень прав людини внаслідок російської окупації.

«Це передбачає таку зміну законодавства і зміну практики, яка робить неможливими порушення. І в контексті Криму це перетворить утримання Криму під контролем РФ в серйозний тягар. Якщо ми будемо говорити про свободу слова, то в Криму має бути дозволено мовлення, ефірні частоти мають бути повернені українським теле-радіо каналам. Якщо про майно — воно має бути повернено українським власникам і його більше не мають вилучати»,

Факт залишається фактом — суд буде розглядати величезну кількість випадків порушень прав людини в Криму. Для їх документування була виконана неймовірна робота професійними юристами, громадськими організаціями та державними діячами.

А 11 грудня 2020 прокурорка Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда повідомила про завершення попереднього вивчення справи «Ситуація в Україні». Це означає, що покарання для окупантів за воєнні злочини на в Криму та на Донбасі стало ще ближчим.