Судді розійшлися в думках у справі чоловіка, якого визнано винним у роботі в захопленій бойовиками колонії

Наслідки обстрілу колонії 124 у серпні 2014 року. Знімок екрану з відео інформаційного ресурсу сепаратистів

Колегія суддів визнала винним чоловіка у сприянні злочинній організації — так званій «ДНР». За версією слідства, він у 2014–2015 роках працював у захопленій бойовиками колонії в Донецьку. Обвинувачений провину не визнав. Чоловіка визнано винним та звільнено від відбування покарання, але одна з суддів колегії, Олена Величко, не погодилася з вироком та подала окрему думку. У ній вона якій описує свої сумніви в кваліфікації та доведеності злочину.

Про це повідомляє Бюро судової інформації з посиланням на документи, опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі головуючої Інни Карабан, Олени Величко та Ганни Назаренко визнала винним та звільнила від відбування покарання чоловіка, який працював заступником чергового помічника начальника виправної колонії № 124 (м. Донецьк) у так званій «ДНР».

Позиція обвинувачення

За даними досудового розслідування, чоловік з кінця вересня 2014 року до початку червня 2015 року працював в колонії на окупованій частині України. Він мав організовувати та керувати перевірками несення служби підлеглим особовим складом, здійснювати надзор за засудженими в жилій та виробничій зонах, забезпечувати розпорядок дня в колонії, здійснювати перевірки внутрішньої «заборонної» зони та контрольно-слідової смуги.

Діяння кваліфіковані слідством за частиною 1 статті 256 КК України (Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності).

Позиція захисту та допит свідків

Обвинувачений в суді провину не визнав. Він сказав, що звільнився з колонії у жовтні 2014 року, до того працював там на посаді заступника чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки.

За його словами, у серпні колонію було обстріляно, втекли ув’язнені, проводилися їх пошуки, після чого він пішов у відпустку і на сімейній нараді прийняв рішення про звільнення після закінчення відпустки.

6–7 жовтня 2014 року він мав вийти з відпустки, але звільнився 8 жовтня 2014 року, подавши рапорт на ім’я начальника колонії. Трудова книжка залишилася вдома.

Наслідки обстрілу колонії 124 у серпні 2014 року. Знімок екрану з відео інформаційного ресурсу сепаратистів

Після звільнення з колонії працював у компанії з виготовлення вікон до лютого 2015 року.

В суді були допитані свідки-колишні ув’язнені, які розповіли, що знаходячись у місці позбавлення волі, бачили обвинуваченого серед працівників колонії. Також, за їхніми свідченнями, він був з нашивками «ДНР».

Також була допитана дружина обвинуваченого, вона підтвердила його версію.

Захист просив суд не приймати до уваги покази свідків через те, що вони раніше притягалися до кримінальної відповідальності, але суд не дослухався до цієї позиції.

У зв’язку з тим, що від моменту вчинення злочину минуло вже більше 5 років, суд звільнив чоловіка від відбування покарання — трьох років позбавлення волі. Вирок ще може бути оскаржений в апеляції.

Окрема думка судді

Думки колегії при прийнятті рішення розділилися. Суддя Олена Величко подала окрему думку стосовно цієї справи.

Суддя засумнівалася в правильності кваліфікації злочину та взагалі його доведеності. Величко звертає увагу, що ч. 1 ст. 256 КК України передбачається кримінальна відповідальність за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.

На переконання судді, стороною обвинувачення не розкрито в повній мірі об’єктивну сторону злочину, який інкримінується обвинуваченому. А саме не зазначено у чому полягає злочинність такої організації як «ДНР». Навпаки, прокурором категорично заперечується участь чоловіка у терористичній організації «ДНР», його участь у підготовці та здійсненні даною організацією злочинів, стороною обвинувачення взагалі ставиться під сумнів реалізація злочинних намірів такої організації як «ДНР» (згідно обвинувального акту).

Частина 1 статті 256 КК України передбачається кримінальна відповідальність за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.

На переконання судді, стороною обвинувачення не розкрито в повній мірі об’єктивну сторону злочину, який інкримінується обвинуваченому. А саме не зазначено у чому полягає злочинність такої організації як «ДНР».

Навпаки, прокурором категорично заперечується участь чоловіка у терористичній організації «ДНР», його участь у підготовці та здійсненні даною організацією злочинів, стороною обвинувачення взагалі ставиться під сумнів реалізація злочинних намірів такої організації як «ДНР» (згідно обвинувального акту).

За думку судді, обвинувачений не є суб’єктом злочину за статтею 256 КК України, оскільки така особа мала б саме сприяти учасникам злочинної організації у їх злочинній діяльності. Тоді як чоловік, згідно обвинувального акту приймав безпосередню активну участь у діяльності організації «Донецька народна республіка» — виконував обов`язки заступника чергового помічника начальника виправної колонії, що знаходиться на окупованій території.

Проте, як пише суддя, виконання таких обов`язків взагалі не знайшло свого підтвердження, оскільки не доведено ані матеріалами справи, ані в судовому засіданні.