Скарга Росії до ЄСПЛ: явні та приховані аспекти
На сайті Генеральної прокуратури РФ 22 липня з’явилося повідомлення про те, що Росія вперше за свою історію подала міждержавну скаргу до Європейського суду з прав людини. І до кого — звичайно ж до України. Країна-агресор звинувачує Україну у десяти групах порушень на підставі ст. 33 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Які аспекти можуть ховатися за фактом подання цієї скарги?
У генпрокуратурі Росії заявили, що скарга стосується нібито «відповідальності влади України за загибель мирного населення і жорстоке поводження з людьми» під час подій на Майдані та в Будинку профспілок в Одесі в 2014 році, а також на Донбасі в рамках проведення АТО.
Також Росія звинувачує українську армію у загибелі людей в результаті обстрілів суміжної території РФ; блокуванні Північно-Кримського каналу як основного джерела прісної води для жителів Криму; катастрофі літака авіакомпанії «Малайзійські авіалінії» внаслідок незакриття владою України повітряного простору над зоною бойових дій.
Інша група звинувачень стосується придушення свободи слова і заборони роботи ЗМІ та переслідування журналістів, зокрема, російських; дискримінації російськомовного населення і витіснення використання російської мови з громадської сфери; дискримінації російських компаній і підприємців; нападів на дипломатичні представництва Росії в Україні.
Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина назвав скаргу Росії до ЄСПЛ перемогою «російської юридичної думки над здоровим глуздом».
А міністр юстиції Денис Малюська вважає, що Росію чекає неминуча поразка.
Адвокат та правозахисник Сергій Заєць вважає, що не варто недооцінювати позицію супротивника в цій юридичній війні.
«Коли ми говоримо про звернення Росії до ЄСПЛ, то сам цей крок має багато аспектів. Перше це те, що на поверхні — юридичні наслідки подання такої скарги. Я не думаю, що Російська Федерація має намір програти цю справу. Я вважаю, що за певними пунктами вони вважають свою позицію доволі сильною. Або, як мінімум, сильнішою, ніж за іншими», — говорить Сергій Заєць.
У своїй скарзі Росія попросила Суд застосувати до України екстрені заходи — так зване «правило 39». Зокрема, негайно відновити надходження прісної води до Криму, припинити як вважають у Росії, обмеження прав національних і мовних меншин, поновити мовлення російськомовних телевізійних і радіоканалів.
По цій частині скарги вже є рішення. Але спочатку — що таке «правило 39» і коли його можна застосувати?
Це можна порівняти із забезпеченням позову чи арештом під час досудового розслідування — сторона звертається до суду, щоб той, не приймаючи рішення загалом по справі, тимчасово прийняв якусь міру, яка б не дала далі вчинятися порушенню. Коли людині загрожує катування чи екстрадиція. Поки суд прийме основне рішення, дія може відбутися.
Наприклад, пригадаємо справу редакторки програми розслідувань «Схеми» Наталії Седлецької. Українська прокуратура намагалася отримати доступ до її телефону, але ЄСПЛ, застосувавши «правило 39», припинив протиправні дії правоохоронців.
У випадку скарги Росії до України суд відмовив у такому екстреному заході.
«Очевидно, що Росія не продемонструвала, що існує така загроза, з одного боку. А з іншого боку, продемонструвати це ніяким чином вона не могла. Відповідно, ЄСПЛ відмовив у застосуванні «правила 39», — каже адвокат Заєць.
Крім того, якщо взяти основне, що хотіла Росія — відновити постачання Україною води в окупований Крим — то це точно не про екстрені дії. Нагадую, що для цивільного населення води в Криму цілком вистачає. Вода наразі потрібна для того, щоб забезпечити нею російську військову машину, воєнну базу, на яку окупант перетворив український півострів.
«ЄСПЛ вкрай рідко звертається до держави з вимогою щось зробити. Тобто якби йшлося про рішення про припинення водопостачання, яке ось-ось має бути виконане, Суд міг би втрутитися більш ймовірно, ніж у ситуації, коли вже постачання води припинено. Якщо така ситуація існує вже близько семи років, очевидно, що ніяких таких наслідків вже не може настати», — пояснює Сергій Заєць.
Подання Росією скарги до ЄСПЛ має великий пропагандистський аспект. Типу: «дивіться, ми в судах намагаємося довести порушення України». І для цього аспекту неважливе рішення суду. В очах пропутінських громадян РФ їхня країна у ролі фортеці в оточенні, яку злі країни заходу намагаються образити.
При цьому сама Росія не спішить виконувати рішення ЄСПЛ. Наприклад, щодо негайного звільнення Навального.
Що ще означає факт подання скарги Росією? Пригадаємо, що у квітні 2021 року розслідувачі зі «Схем» виявили, що адвокати з Росії та окупованих територій сплановано подають тисячі заяв до Європейського суду з прав людини проти України від імені жителів ОРДЛО. Масова подача скарг може мати на меті негативний вплив на статистику. Саме через це Україна опинилася у трійці країн, в яких масово скаржаться на порушення прав людини. Ця спланована кампанія також може мати на меті перевантаження самого ЄСПЛ і його дискредитації як інституції.
«Аспект, який тут є — це збільшити навантаження на Уряд і на ЄСПЛ, знизити ефективність роботи обох інституцій. Уряд України зараз і так перевантажений скаргами, які розглядає ЄСПЛ. Суд так само має велике навантаження. Розгляд такої великої комплексної скарги вимагатиме від Суду додаткових зусиль. В тому числі пошуку процедурних рішень», — говорить Заєць.
Крім цього, адвокат називає позов Росії ймовірною юридичною диверсією. От дивіться — Україна та Нідерланди, де прямо зараз відбувається суд щодо збитого окупантами рейсу МН-17, подали в Європейський суд скаргу проти Росії за її роль у збитті літака. Уряд Нідерландів передав в Суд усю важливу інформацію, яка підтверджує вину РФ у трагедії.
«Оскільки ця справа вже призначена до розгляду, а РФ заявила вимоги, які не є очевидно нерелевантними до тієї скарги, не виключено, що це призведе до певного перегрупування вимог самим Судом, і затягування розгляду тієї справи, яка вже почала рухатися», — каже він.
Розгляд скарги Європейським Судом — справа не швидка. Для того, щоб суд визнав скаргу України по Криму прийнятною, знадобилося понад 6 років. Тепер треба очікувати рішення по російській скарзі. Суд може як відхилити скаргу, так і почати її розглядати. Крім цього, ЄСПЛ має визначитися з алгоритмом своїх дій. Наприклад, справа Україна проти Росії сформована із двох позовів, які були подані 13 березня 2014 року і 26 серпня 2015 року. У червні 2018 позови були об’єднані у нову справу Україна проти Росії (щодо Криму).
Коли суд прийме чи відхилить скаргу Росії невідомо. Але розслаблятися Україні зовсім не потрібно. Будемо чекати і слідкувати також за українськими позовами, тим паче, що вони набагато ближче до вирішення.