Забута справа. Провадження щодо «прихильника Київської республіки» закрили, бо вийшли строки
Фото зі сторінки Валерія Гінзбурга у Facebook
«Створення терористичної групи чи терористичної організації» — так звучить стаття Кримінального кодексу, за якою кваліфікували провадження щодо Валерія Гінзбурга. Чоловіка затримали та взяли під варту без права застави у 2014 році. Однак щойно обвинувальний акт надійшов до суду — прокурор зажадав повернути документ і відпустити обвинуваченого на свободу. Справу не розслідували так довго, що вийшли строки, і провадження довелося закрити. Матеріали провадження досліджувало «Бюро судової інформації».
У червні 2014 року в Києві співробітники Служби безпеки України затримали прихильника «русского мира» Валерія Гінзбурга. Затримали чоловіка на пошті, коли він отримував майже три тисячі листівок із закликами антиукраїнського змісту: «присоединяйтесь к народному ополчению Киевской Республики», «Это кровавые деньги!» та «Фашизм не пройдет!». Також Гінзбург отримав майже чотири сотні георгіївських стрічок.
За матеріалами кримінального провадження, текст листівок він розробив сам, а їхній друк замовив у Донецьку (Компанія «Нова пошта» на непідконтрольній території припинила працювати з 20 січня 2015 року).
Крім того, слідство вважало, що Гінзбург допомагав переправляти з території РФ до так званої «ЛНР» вогнепальну зброю, боєприпаси та вибухові речовини.
«Хунта шьёт дело»
Після затримання Валерія Гінзбурга в соціальних мережах почали поширювати дописи, у яких оточення затриманого виправдовувало Гінзбурга.
Наприклад, у дописі під заголовком «Киевская хунта шьёт дело еврею, еврейские организации молчат» автор стверджує, що Гінзбург збирався до Ізраїлю до того, як його затримали. І що листівки — провокація СБУ.
«Примерно три недели назад ему подбросили «провокационные листовки», прислав извещение о том, что ему прислали по почте посылку. Валерий не знал, каково содержание посылки. В посылке были «провокационные» листовки. Когда Валерий выходил из здания почты, его арестовали сотрудники СБУ», — йдеться у дописі.
Найсуворіший запобіжний
Кримінальне провадження, у рамках якого обшукували та затримали чоловіка, кваліфіковано за частиною 1 статті 258–3 Кримінального кодексу України («Створення терористичної групи чи терористичної організації»).
Процесуальне керівництво здійснювала Генеральна прокуратура України. У Шевченківському районному суді Києва 4 червня затриманому обрали запобіжний захід — тримання під вартою із можливістю внесення 1218000 гривень застави.
У вересні запобіжний захід змінили на тримання під вартою без визначення розміру застави. Захист безуспішно намагався оскаржити ухвали суду.
Прокурор просив відпустити затриманого
Досудове розслідування слідчі провели швидко, і ГПУ направила обвинувальний акт до суду. Це сталося 11 вересня 2014 року. А вже за кілька днів, 19 вересня суд повернув обвинувальний акт прокурору.
Прокурор Генеральної прокуратури України Юрій Саєнко попросив повернути обвинувальний акт, посилаючись на те, що документ складено з порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. У цьому пункті йдеться про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Захисник підтримав думку прокурора.
В ухвалі Шевченківського районного суду зазначено, що в обвинувальному акті не зазначено конкретного часу, місця вчинення злочинних дій, що інкримінуються підозрюваному, а фактичні обставини викладені загальними фразами.
Суд задовольнив клопотання прокурора, а також змінив найсуворіший запобіжний захід на найбільш м’який — особисте зобов’язання. Про зміну також клопотав прокурор.
Валерія Гінзбурга зобов’язали прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом, не відлучатися з Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання. Термін дії ухвали — два місяці. За недотримання умов Гінзбургу загрожував штраф чи тримання під вартою.
У судовому реєстрі за номером справи чи кримінального провадження відсутні ухвали про продовження запобіжного заходу.
Справа закрита
Отже, Гінзбург вийшов на свободу у вересні 2014 року. Досудове розслідування у його справі було відновлено в червні 2018, тобто майже через чотири роки після фактичного звільнення чоловіка. Що весь цей час робили правоохоронці — невідомо.
Ми написали запит до Офісу Генерального прокурора, однак відповіді на момент виходу публікації ще не отримали.
Після того, як розслідування було відновлено, правоохоронні органи розбиралися з питанням підслідності. Коли визначилися, уже був вересень 2019 року.
Разом із цим Гінзбурга викликали для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та отримання обвинувального акту до СБУ в Маріуполі, але чи приходив він — невідомо. Це питання ми також поставили в запиті.
16 грудня 2019 року кримінальне провадження щодо Валерія Гінзбурга Луганською обласною прокуратурою офіційно закрито. Підстава — закінчення строків досудового розслідування.
Ми не знайшли судових документів, які б свідчили про те, що після повернення обвинувального акту слідство зверталося до суду за продовженням строків розслідування. Але про це також спитали в запиті.
«Тяжело на чужбине»
Наразі чоловік не оголошений у розшук і не має проблем із законами України. Цілком ймовірно, що Валерій Гінзбург ще до закриття кримінального провадження зміг виїхати за кордон.
На своїй facebook-сторінці, якою активно користувався ще у 2016 році, чоловік позначив своє поточне місце проживання — Москва.
Тоді ж писав у коментарях «Тяжело на чужбине».
Однак у тому ж 2016 викладав фото параду 9 травня у Кривому Розі. Однак невідомо, чи робив він світлини самостійно.
Столиця Росії вказана й на його сторінці в соцмережі «Вконтакте» (на момент затримання чоловік писав, що мешкає в Києві, про що відомо зі скріншотів, опублікованих на сайті «Миротворець»). Також у facebook має другу сторінку, де позначив, що живе в Москві.
Докази — знищити
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Вікторія Олійник розглядала клопотання слідчого СБУ, погоджене з прокурором Луганської прокуратури, у якому правоохоронці просили розібратися, що робити з речовими доказами.
Листівки та георгіївські стрічки — знищити, вилучені ноутбук та смартфони — конфіскувати. На цьому й закінчилася справа Валерія Гінзбурга. Ухвала оскарженню не підлягає.